Нестаціонарне бібліотечне обслуговування - форма бібліотечного обслуговування поза межами стаціонарної бібліотеки, що забезпечує наближення бібліотечних послуг за місцем роботи, навчання, відпочинку або проживання населення. Здійснюється шляхом створення пересувних бібліотек, бібліотечних пунктів, колективних (групових, бригадних) абонементів, організації книгоношення тощо. Завдяки використанню різних форм Н. б. о. забезпечується право громадян на доступ до інформації, створюються зручні умови для залучення населення до читання, розширюється коло користувачів бібліотеки. Н. б. о. має свої методичні і технологічні особливості.

В Російській імперії перші форми Н. б. о. з’явилися в середині 19 ст. У цей період у суспільстві визріло розуміння, що бібліотеки, поряд з навчальними закладами різного профілю (школами, народними училищами тощо), сприяють формуванню освічених верств населення, а відтак – зростанню економічного потенціалу держави. У 1881 р. з’явились перші безкоштовні т. зв. «вуличні бібліотеки» або «летючі бібліотеки для народу». Їх суть полягала в тому, що певні тексти наклеювались на дошках або картоні, а потім вивішувались на багатолюдних площах і вулицях у рамах під склом для прочитання. Таким чином ненав’язливо формувався інтерес до систематичного читання, який переростав у потребу користування бібліотеками.

Брак коштів для організації належної кількості загальнодоступних бібліотек та інші чинники спонукали земства, прогресивну інтелігенцію, громадських діячів, просвітницькі та благодійні товариства до створення наприкінці 19 – на початку 20 ст. в робітничих районах великих міст порівняно недорогих у затратах пунктів видачі книжок, що влаштовувалися при осередках товариств, народних домах, поштових відділеннях, ілюзіонах (кінотеатрах), їдальнях. Практикувалося й використання гужового транспорту, коли у певні дні і години книжки у візках транспортували до місць великого скупчення людей.

У Західній Україні значним здобутком було створення львівським культурно-освітнім товариством «Просвіта» (діяло у 1866–1939 рр.) та його численними філіями мандрівних (тобто пересувних) бібліотек, які сприяли просуванню книги до найвіддаленіших куточків Галичини, Волині, Холмщини і Підляшшя. Мандрівна бібліотека складалася із комплектів книжок, дібраних диференційовано, для читачів із різним рівнем освіченості. Для зручності користування до кожного комплекту додавався абетковий каталог. Комплекти перевозилися у спеціально виготовлених для їхнього транспортування водонепроникних скриньках, що сприяло кращому збереженню книжок. Через певний час комплект замінювали на інший. 1924 р. такі книжкові комплекти отримали 20 філій товариства (кожна з них охоплювала десятки сіл), де ними скористалися 1698 дорослих читачів і 673 дитини.

У радянській Україні станом на 01.01.1922 р. повноцінно функціонували понад 3 тис. самостійних бібліотек. Але їх було недостатньо для задоволення реальних потреб населення у книжках. Тому задля усунення цієї проблеми активно розвивались різні форми Н. б. о. – пересувні бібліотеки, бібліотечні пункти, книгоношення. Н. б. о. отримало суттєву підтримку з боку владних структур.

Бібліотечні пункти, пересувні бібліотеки поряд зі школами були головними осередками у подоланні неписьменності сільського населення, що розглядалося владою як важлива загальнодержавна кампанія.

Проте найбільш поширеною формою Н. б. о. того часу, особливо в сільській місцевості, стало книгоношення, яке часто здійснювалось силами добровільних помічників бібліотекарів.

У 1930-ті рр. набув розповсюдження заочний абонемент (ЗА), уперше впроваджений Українською державною медичною бібліотекою у Харкові (нині – Харківська обласна наукова медична бібліотека), а згодом і обласними бібліотеками України. ЗА уможливив доставляння літератури поштою за місцем проживання або роботи абонентів, для яких доступ до стаціонарних бібліотек через віддаленість населених пунктів чи відсутність громадського транспорту був істотно утрудненим. Книжками забезпечували, головним чином, партійний і комсомольський актив, передовиків сільського господарства, фахівців – агрономів, вчителів, лікарів, інженерів, студентів-заочників.

Багатьма міськими масовими бібліотеками у літній період практикувалося заохочення до читання у місцях масового відпочинку – у парках, ботанічних садах, на стадіонах, пляжах та ін. Відпочивальникам пропонувались свіжі номери журналів і газет, невеликі за обсягом художні твори, ілюстровані видання тощо.

У розвитку Н. б. о. помітну роль відіграв створений у 1932 р. науково-методичний відділ Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка, який першим в Україні здійснював методичне забезпечення роботи бібліотек-пересувок, книгоношення, залучення до читання малописьменних осіб.  

У роки Другої світової війни основною формою Н. б. о. були пересувні бібліотеки, найважливішим завданням яких стало бібліотечне обслуговування поранених бійців у шпиталях, командного складу військових частин і підрозділів. За ініціативи бібліотекарів пересувні бібліотеки діяли в санітарних поїздах, на призовних, збірних та агітаційних пунктах.

Стрімке повоєнне кількісне зростання та упорядкування мережі сільських бібліотек, поліпшення транспортного сполучення між селами призвели до внесення певних змін у структуру системи державних масових бібліотек. На початку 1960-х рр. були ліквідовані пересувні фонди районних бібліотек і скасовані посади завідувачів пересувних фондів.

Проведення в 70–80-х рр. 20 ст. централізації мережі масових бібліотек та створення централізованих бібліотечних систем (ЦБС)  сприяли розбудові Н. б. о., активізації його традиційних форм та появі нових.

ЦБС широко використовували пересувні бібліотеки, бібліотечні пункти на підприємствах, фабриках, заводах, в установах, а також у населених пунктах і мікрорайонах, якщо там були відсутні стаціонарні бібліотеки. Фінансування нестаціонарних форм обслуговування здійснювалось за рахунок бюджету, передбаченого на організацію діяльності ЦБС (фонд, транспортні послуги, витрати на утримання приміщення).

Для організації  нестаціонарного обслуговування населення та контролю за його станом створювались окремі відділи (або сектори) нестаціонарного обслуговування при  центральних бібліотеках ЦБС.

Набула поширення практика укладання договорів про співробітництво бібліотек і виробничих колективів, згідно з якими створювались бібліотечні пункти видачі літератури, впроваджувались колективні, бригадні абонементи безпосередньо на виробничих підприємствах, у цехах, установах, організаціях тощо.

У 80-х рр. 20 ст. в СРСР активізувалось виїзне обслуговування населення книгою за допомогою спеціально обладнаних автомобілів-фургонів, що отримали назву бібліобусів або бібліомобілів. Проте ця механізована форма пересувної бібліотеки з фінансових та інших причин в Україні не набула широкого поширення.

З проголошенням незалежності України, складним трансформаційним періодом, зумовленим переходом економічної системи держави на ринкові засади, спостерігались значне зменшення кількості бібліотек і нестабільність фінансування бібліотечної інфраструктури. З 1990 по 2000 рр. мережа публічних бібліотек скоротилась з 25,6 тис. од. до 20,7 тис. од. Зазнала негативного впливу і система Н. б. о.

З часом практичні питання Н. б. о знову набули  актуальності. Повсюдне впровадження з середини 1990-х рр. нових інформаційних технологій, під’єднання бібліотек до мережі Інтернет сприяло розвитку адаптованих до сучасних умов та інноваційних форм Н. б. о. Сучасне Н. б. о. вирізняється насамперед мобільністю, максимальним наближенням до користувача. Зокрема, набула поширення така бібліотечна послуга, що містить елементи Н. б. о., як електронне доставляння документів (ЕДД) – передавання електронних документів або електронних копій документів на традиційних носіях відповідними каналами зв’язку згідно із замовленнями користувачів інформації.

Наприкінці 2010-х рр. набули популярності виїзні читальні зали (ВЧЗ), які надають громадянам можливість користуватися творами друку, передусім, періодикою в місцях масового відпочинку населення в певні дні та години тижня (місяця). Здебільшого ВЧЗ діють у весняно-літній період у парках, скверах, санаторіях, на пляжах («Книжкові галявинки», «Бібліотечна альтанка»,  «Бібліотека під парасолькою», «Бібліотека під вітрилами», «Літературна галявина», «Бібліотечні ятки», «Пляжна бібліотека» тощо).

Набувають розвитку виїзні форми Н. б. о., з елементами волонтерства, як-от: бібліодесанти добра, з цікавими літературними програмами – до дитячих лікарень, центрів ранньої реабілітації дітей з обмеженими можливостями, шпиталів, де лікуються воїни АТО/ООС; бібліогастролі – виїзди до віддалених шкіл міста та передмістя, позашкільних та дозвіллєвих закладів із видовищними, ігровими заходами. Ці форми Н. б. о. уможливлюють значне розширення соціально-вікового складу користувачів бібліотек.

Інноваційною формою Н. б. о. слід вважати мобільну бібліотеку (МБ) як осучаснений варіант пересувної бібліотеки, прикладом якої є МБ Якушинецької об’єднаної територіальної громади (ОТГ) Вінницького району Вінницької області. МБ укомплектовано літературою в кількості понад 400 пр. книжок  з урахуванням уподобань різних вікових категорій користувачів, періодичними виданнями, комп’ютером з виходом в мережу Інтернет, багатофункціональним пристроєм, стаціонарними та нестаціонарними місцями для відвідувачів, тентом для роботи влітку. МБ має 6 маршрутів та 14 зупинок у селах ОТГ, де відсутні бібліотеки; діє як інформаційний багатопрофільний консультативний центр, до якого можуть бути запрошені спеціалісти з різних галузей. МБ діє і як майданчик для культурно-масових заходів, презентацій, майстер-класів для різних соціально-вікових категорій населення.

Реформа децентралізації, розпочата 2014 р. в Україні, суттєво впливає на стан та подальший розвиток системи бібліотечного обслуговування громадян.  Із повсюдним створенням ОТГ публічні бібліотеки зазнають певних трансформацій, частина з них втрачають свій статус та функції. У цей перехідній період Н. б. о стає особливо затребуваним. У 2017 р. за допомогою різних форм Н. б. о. публічні бібліотеки України забезпечили бібліотечними послугами 241 062 особи.

Правові питання Н. б. о. населення врегульовано Законами України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (1995), «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державних соціальних нормативів забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні» (2019), іншими актами.

Про бібліотеки і бібліотечну справу : Закон України від 27.01.1995 за № 32/95-ВР;

Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 за № 280/97-ВР;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державних соціальних нормативів забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні» від 06 лютого 2019 р. № 72;

Книга и книжное дело в Украинской ССР : cб. документов и материалов 1917–1941 / сост. Л. И. Гольденберг [та ін.]; АН УССР, Центр. науч. б-ка, Кн. палата УССР им. И. Федорова. – Киев: Наук. думка, 1985. – 476, [2] с.;

Книга и книжное дело в Украинской ССР : Сб. документов и материалов 1941–1984 / сост. Л. И. Гольденберг [та ін.] ; АН УССР, Центр. науч. б-ка, Кн. палата УССР им. И. Федорова. – Киев : Наукова думка, 1986. – 562, [2] с.;

Бібліотекознавство : Теорія, історія, організація діяльності бібліотек : підручн. / В. О. Ільганаєва… [та ін.]. – Харків : Основа, 1993. – 192 с;

Ківшар Т. Бібліотека і влада в Україні на сучасному етапі / Т. Ківшар // Бібліотека. Інформація. Суспільство : зб. наук. пр. за матеріалами Всеукр. наук.- практ. конф. 20–22 жовт. 1998 р. / Укр. бібл. асоц.; Нац. парлам. б-ка України. – Київ, 1998. – С. 23–29;

Кунанець Н. Мандрівні бібліотеки товариства «Просвіта» Галичини : (Перша половина XX ст.) / Н. Кунанець // Бібліотечна планета. – 2005. – № 1. – С. 31–33;

Дубровіна Л. А. Бібліотечна справа в Україні в ХХ столітті / Л. А. Дубровіна, О. О. Онищенко. – Київ : НБУВ, 2009. – 336 с.

Організація нестаціонарного бібліотечного обслуговування : історія та сучасність / М-во культури України, НПБУ; уклад. Л. Лагута, Ю. Юхневич. – Київ, 2013. – 52 с. – (Сер.: Примірна тематика семінарів працівників районних і міських бібліотек.).

­­­­­­­­­­­­­­­­————————————————

Нова послуга центральної районної бібліотеки // Вінницька районна рада : [Офіційний веб-портал].